У Славуті працюють над створенням музею дерообробки. Наразі вже розроблений логотип закладу та зібрані перші експонати. Ініціатор створення В’ячеслав Соколовський, каже, що це має бути не просто музей, а інтерактивний парк історії та практик деревообробки.
Додає, що в основі ідеї цього проекту – збереження, вивчення та популяризація мистецтва обробки деревини і загалом історія відносин людини та дерева.
«Хочемо, щоб такий музей у Славуті став своєрідною туристичною локацією, де можна не лише подивитися на експонати, а й попрактикуватися працювати з деревом. Наприклад, у примузейній майстерні буде столярня, де під наглядом майстра відвідувачі зможуть виготовити деревяний виріб за власним бажанням», – розповідає В’ячеслав Соколовський.
Планують, що парк історії та практик деревообробки нагадуватиме етносадибу.
«Це буде одна чи декілька будівель, які поєднуватимуть музейний зал, майстерню для практики, мініготель, сувенірну лавку. Люди зможуть тут не просто оглянути експонати, а також відпочити, прогулятися до лісу по гриби чи ягоди, взяти на прокат туристичне спорядження…», – каже пан Соколовський.
Наразі ініціативна група вже здійснила перші пошукові експедиції експонатів на території Славутського району. Збирають до музею усе, що, зазвичай, люди викидають як старий непотріб. Відшуковують цікавинки і на «блошиних» ринках. Серед знайдених експонатів – рубанки, коромисла, бондарні струги, фальцгебелі, віконні різьблені дерев’яні рами. Вони займуть місце спочатку у віртуальному каталозі, а згодом в експозиції музею.
«Намагаємося зібрати усіляку старовину, що згодиться для музею: від дерев’яних скульптур, плетіння – до старої столярки. Хочемо залучити й мешканців міста та району до справи, щоб вони не викидали старі дерев’яні вироби, а приносили нам. Бо для когось це може й непотріб, а для музею – цінний експонат. Адже це, в першу чергу – наше коріння, яке ми втрачаємо, на жаль, разом зі старими будинками, оздобленими колись різьбленням, які нині розвалюються. З дерев’яними млинами, що зникають… З побутовими речами, про які забуваємо, як наприклад, веретена, коромисла, маснички, без яких колись не уявляли життя», – каже В’ячеслав Соколовський.
Джерело: Портал “Є”